Віталій Едуардович Портніков - автор даної статті"Росія втратила Європу. Бандити, що холоднокровно направили ракету в українське небо, викрали симпатії і обережність європейців на довгі десятиліття.", - з таких слів розпочав дану статтю про відносини між Росією та Європою Віталій Портніков. 

Про результати засідання Ради Європейського Союзу, який повинен обговорювати нові заходи тиску на російський режим, поки що нічого не відомо. Однак те, що вже перед початком засідання Ради навіть такий прихильник обережного підходу до відносин з Москвою, як глава німецького МЗС Франк-Вальтер Штайнмайер заявив про готовність посилити тиск на Росію, свідчить: Росія втратила Європу. Бандити, котрі холоднокровно направили ракету в українське небо, хто б вони не були - кадрові військові або "гопники" із загонів ДНР - викрали симпатії і обережність європейців на довгі десятиліття. 

У європейській політиці існують чинники, які цілком відсутні в російській і незрозумілі більшості жителів сусідньої країни, не те що її громадянам - громадська думка і огидливість. Громадська думка європейців - не Російська "телеметрія". Якщо завтра президент Володимир Путін заявить про братську Україну і необхідність спільної боротьби з терористами, що знищили цивільний літак, то цю точку зору підтримає більшість його співгромадян. Росіяни примудряються одночасно обурюватися тим, що їхню країну не захотіли приймати в НАТО і вважати єдину ефективну систему безпеки в сучасному світі "агресивним блоком" - просто тому, що не обговорюють не тільки рішень, але і намірів влади. Навіть сам Путін став президентом просто тому, що так вирішив його попередник Борис Єльцин: на місці маловідомого чиновника могла опинитися будь-яка інша людина, що довела свою відданість родичам старіючого "царя". 

Європейці керуються цінностями та емоціями, а не вказівками. І з цим доводиться рахуватися політичним елітам країн ЄС. І з кожним новим днем ​​розслідування обставин загибелі малайзійського "Боїнга" цих емоцій буде все більше - тому що причетність до злочину російської політичної та військової еліти буде виглядати беззаперечною. 

Європейські емоції - це електоральні перспективи політиків. Звичайно, економічні втрати - це погано. Але провал на виборах - ще гірше. Саме тому той же Штайнмаєр, який ще вчора був найлояльнішим по відношенню до Росії політиком Німеччини, завтра стане найрадикальнішим - йому не хочеться, щоб опоненти звинувачували соціал-демократів ФРН в "угодовстві" з терористами і в тому, що саме позиція міністрів від СДПН завадила кабінету Ангели Меркель схилити адміністрацію Володимира Путіна до світу в Україні. І так - у кожній європейській країні, за винятком тих, чиї лідери можуть більше не думати про власну політичну долю і цікавитися виключно особистими перспективами. Такий підхід може допомогти врятувати один "Містраль", але не більше того. Мало хто в Європі дозволить собі поцілунки з вбивцями під уважним поглядом телекамер. Володимиру Путіну належить дожити до того дня, коли від нього втече навіть Шредер.

 

Переклад на українську мову виконали редактори нашого інтернет-видання.

Автор статті: Віталій Едуардович Портніков

Кнопки соціальних мереж

Сподобалось? Поділись новиною з друзями, клікнувши на кнопку улюбленої соц.мережі:

Цікаво? Розкажи друзям

Архів новин

Читайте нас у "ВКонтакті"

Наверх